Один раз на рік, у найпрекраснішу пору, коли шелестить падолистом осінь, у лузі снує мереживо бабиного літа, а        над землею поломеніють різнобарвні квіти, приходить свято - День працівника освіти!

Чомусь хочеться слово «Вчитель» писати з великої літери… Може, тому що щаслива доля кожної людини великою мірою залежить від того, чи був у її житті справжній Учитель. Тільки з роками розумієш, що в шкільному дитинстві тебе навчали розуму дві категорії викладачів: перша — це «ті, які працюють у школі», друга — Вчителі. «Ті, які працюють у школі» дуже суворо дотримуються навчальних планів і міністерських програм, тримають певну дистанцію з учнями, серйозно вірять у те, що «якщо учні бояться,— значить, поважають!»

А справжній Учитель? Як описати його? Якою мірою можна оцінити підбадьорюючий погляд учителя? Його гордість за успішний виступ учня на олімпіаді? Засмучений вираз обличчя, з яким він ставить погану оцінку в учнівський щоденник? Довіру, коли трішки підвищує бал за старанно вивчений урок? Непомітну сльозинку, яку змахує зі щоки, читаючи чийсь твір? Задушевну пісню біля вогнища під час туристичного походу? Розуміння беззаперечної істини, що діти, як правило, віддзеркалюють любов, а не випромінюють її?! І безглуздо чекати глибоких почуттів від учнів тим учителям, які самі не люблять своїх вихованців…

«Учителю!..» — так зверталися учні до Христа. І сьогодні Учителем називають того, хто несе знання. 
Найкращі вітання Вам, мої дорогі колеги-Вчителі з нагоди професійного свята! Здоров"я Вам, добрих та успішних учнів, розуміючих батьків та радості від роботи!